Книга «І вітер розвіє печалі» є історичним фентезі і присвячена батькам Валентина Феліксовича Ясенецького-Войно (Святого Луки). Святитель писав з теплотою, вдячністю та повагою про своїх батьків, Фелікса Станіславовича та Марію Дмитрівну. Він вважав, що свою релігійність успадкував, скоріше, від батька-католика. Матір Святителя була глибоко віруючою православною жінкою та залишила глибокий слід в його душі.
Під час написання книги прийшлося ознайомитися з багатьма першоджерелами, порівнювати факти, вишиковувати їх в хронологічній послідовності, думати, що спонукало героїв чинити так чи інакше. Те, що в деяких статтях було неясним для авторів чи визивало осуд, для мене стало цілком логічним та благочестивим.
В другій книзі під назвою «Яблуневий цвіт» події розгортаються в місті Керчі, куди переїжджає сім’я. Милуючись красотами древнього міста, герої переживають внутрішню драму, пов’язану з втратою малечі. У Керчі народжується і майбутній Святитель Лука. У справах служби голова сімейства повинен переїжджати, спочатку до Херсону, потім у Кишинів і, нарешті, до Києва. Вірна дружина завжди супроводжує свого чоловіка. Підростають діти, цікаво складаються їх долі. Син Валентин отримує диплом лікаря. Хто знав, що це майбутнє світило медицини? І тільки батьки завжди вірили у своїх дітей.
Прибувши до Керчі, сім'я Ясенецьких-Войно зупинилася в будинку Мазані. Фелікс Станіславович за попередньою домовленістю став управляючим аптекою провізора Миколи Івановича Соколовського. Аптека розташовувалася у великому багатоквартирному будинку колишнього міського голови Миколи Івановича Мазані, на перехресті Строганівської та Воронцовської вулиць, в самому центрі міста. У будинку Мазані були квартири для господаря, управляючого, а також окремі кімнати для співробітників-фармацевтів.
Сім'я Ясенецьких-Войно оселилася на другому поверсі. З вікон було видно великий фонтан. Недалеко від будинку розташовувалася булочна, звідки часто доносився аромат свіжої здоби. У Керчі було прийнято в булочних пекти хліб.
На Марію місто відразу справило приємне враження. Їй подобалося, що тут є чоловіча і жіноча гімназії, собор, театр, телеграфна станція, музей, міська бібліотека і безліч історичних пам'яток.
Незвичними були високі кам'яні будинки з різноманітними архітектурними елементами, широкі чисті вулиці з хорошими тротуарами, лавками та магазинами.
Влаштувавши побут і відпочивши після виснажливої дороги з Перекопу, сімейство Ясенецьких-Войно вирушило подивитися на місто поближче. Спочатку пішли на набережну, до царської пристані, де знаходився фонтан, оточений низькорослими деревами. Зелені взагалі було мало в місті. На центральній Воронцовській вулиці, де стояв їхній будинок, і на Дворянській зрідка росли акації.